☺️Люди емпатичні за своєю природою, створені любити та підтримувати одне одного. Але надмірна емпатія може стати справжнім викликом. Коли всіх шкода, коли кожному хочеться допомогти, а сил не вистачає – власні відчуття іноді призводять до страждань.🥺 Чому так відбувається – пояснив під час прямого ефіру на сторінці Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Олег Чабан, доктор медичних наук, професор, академік АНВО України, директор Навчально-наукового інституту психічного здоров’я Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. 🔹Справа в тому, що емпатія – це не лише емоції, а й думки. Така корисна для оточуючих якість є ризиком вигорання для самої людини, яка настільки хвилюється за інших, що забуває про себе. Найпершим виникає саме емоційне реагування: на біль, сльози чи страждання інших. І заборонити собі відчувати неможливо. Але за емоціями слідують думки – і от їх вже треба навчитися переривати. 💬«Зробити це можна цікавою зайнятістю. У голові значно більше думок, коли людина сидить вдома та згадує події, які її вразили. І зовсім інша справа, коли до неї хтось підходить і говорить: «Слухай, тут мені потрібна допомога. Відклади думки, а що тебе непокоїть – розкажеш потім. Зараз потрібно ось це зробити». І поки людина була зайнята справою, виконувала якісь дії, вона працювала над завданням: як допомогти перенести, наприклад, якусь річ, не впустити її на ноги, не нашкодити, не зробити помилку. Тобто замість думок – дії. І концептуально, що це дії, у які ти реально включаєшся», – пояснив Олег Чабан. 🔹Емпатія працює в обидва боки: вона відображає як негативні, так і позитивні емоції. А ще емпатія, як і щастя, має інфекційну природу – вона передається від однієї людини до іншої. Від когось ми заряджаємося енергією, поруч з кимось – втрачаємо її. Для збереження емоційної стабільності варто знаходити людей, які, попри всі труднощі життя, зберігають внутрішній спокій і гармонію. Вони й можуть стати джерелом ментальної рівноваги. Достатньо просто бути поряд, слухати та спостерігати. 💬«І ще одна надзвичайно проста рекомендація: банальна фізична активність. Бо емпатія – це одночасно викид певних гормонів, а певні гормони можна спалити. Адреналін, кортизол, які супроводжують надмірні переживання, спалюються рухом. Тому займайтеся спортом, ще й бажано з кимось: коли одночасно вас будуть відволікати та говорити про інші речі. Це можуть бути групові заняття, скандинавська ходьба, походи в фітнес», – порадив професор. 🔹Важливо пам’ятати, що емпатія може стати перепоною, коли доводиться взаємодіяти з людьми, які приносять емоційний дискомфорт. Бо тоді напруга виникає не тільки через надлишкове співпереживання, а й через самі контакти з нещирими чи токсичними людьми. В ідеалі таке спілкування варто просто припинити.
🔹Але не завжди через роботу чи обов’язки ця можливість є. Отже, ймовірно, доведеться вибудовувати таку собі захисну броню. Це може бути внутрішній діалог або промовляння певних фраз про себе. Наприклад, подумки сказати: «Йдіть від мене, я не хочу вас слухати». Навіть такий варіант згодиться для емоційного розвантаження. 💬«А ще є такий термін як психологічне айкідо – це миттєве погодження з тим, що ти чуєш. Якою б безглуздою ідея не була. Ми всі пам'ятаємо твір Гашека: бравий солдат, якому говорили «Швейк, ти дурак», відповідав: «Ні, я ідіот, в мене є довідка». І правильно, бо це викликало усмішку. Прогнувся, але не зламався і випрямився. І удар від того негативу пройшов повз, – зазначив Олег Чабан. 🔹І ще одна порада: об’єднуйтеся з тими, хто вас розуміє. Люди, які знають, що, наприклад, ваш керівник – складна особистість, але з ним все одно потрібно працювати – можуть стати опорою. Важливо не тримати все в собі, а щиро ділитися переживаннями, навіть у невимушених розмовах на рівні «кухні». Такі бесіди допомагають уникнути закипання всередині та зняти емоційну напругу. Або ж створіть окремий простір для спілкування з однодумцями, але не запрошуйте у нього тих, хто вас травмує. 🎦Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?, яка впроваджується за ініціативою першої леді Олена Зеленська. Повний запис ефіру з Олегом Чабаном у розділі відео або за посиланням ▶️ https://youtu.be/cRYl_BZr4IQ Більше джерел для підтримки себе та людей поруч – на платформі «Ти як?» 📲 https://howareu.com #тияк
📌📌Як звільнити свій розум від зайвих думок?
Зайві думки часто перевантажують нас, викликаючи стрес і втому. Спробуйте ці практичні методи, щоб "очистити" свій розум і повернути ясність:
🗝 Вправа "Ментальна скринька": Запишіть на папір усе, що турбує, і "відкладіть" ці думки, уявляючи, що кладете їх у скриньку. Це допомагає відкласти зайве та сконцентруватися на важливому.
🗝 Медитація на дихання: Зосередьтеся на диханні. Якщо думки починають "захоплювати", спокійно поверніться до спостереження за вдихом і видихом.
🗝 Фізичне розвантаження: Прогулянка або фізичні вправи знижують рівень стресу та допомагають переключитися.
🗝 Цифровий детокс: Вимкніть телефон і сповіщення хоча б на годину. Замість скролінгу соцмереж займіться чимось творчим або відпочиньте.
🗝 Правило "1 справа за раз": Зосередьтеся на одній задачі. Завершивши її, переходьте до наступної. Це зменшує відчуття перевантаження.
🗝 Вечірній "розбір думок": Перед сном запишіть короткий звіт про день — що сталося, що турбує, і що ви плануєте зробити завтра. Це допомагає мозку "розвантажитися" перед сном.
Обирайте ті техніки, які вам підходять, і застосовуйте їх регулярно. Звільнення від зайвих думок — це шлях до спокою та внутрішньої гармонії!
Mental Health
Шановні колеги та батьки! Нагадуємо, що війна є важким травматичним емоційним періодом не тільки для дорослих, але й для дітей. Їм так само буває складно справлятися з емоційним навантаженням, що інколи може призводити до заподіяння шкоди своєму здоров’ю або навіть життю.
Згідно з дослідженнями, причинами для таких випадків серед дітей стають переживання сильного стресу, глибокої невпевненості у собі, розчарування собою або іншими людьми, втрата, сімейні проблеми, проблеми в школі та у спілкуванні з однолітками. Крім того, причиною може стати підліткова депресія. За якими ознаками можна зрозуміти, що дитині потрібна допомога?
Фізичні зміни: невиспаний вигляд, на уроках чи перервах може засинати; розлади сну; загальмованість або занадто висока активність; утома, втрата енергії; скарги на головний біль чи біль у шлунку; швидка втрата ваги чи її набирання; помітні самоушкодження (порізи, глибокі подряпини, синці) на тілі.
Психічні зміни: розсіяна увага дитини; зниження концентрації; тимчасова “втрата” пам’яті, коли дитина забуває свої дії чи слова; втрата відчуття часу.
Психологічні зміни: помітний страх дитини; поганий настрій упродовж більшої половини дня; нервовість чи злість під час використання гаджета; агресивна поведінка без явної причини.
Соціальні зміни: дитина віддаляється від однокласників та тих, з ким проводила більшість вільного часу; дитина виглядає депресивною - не комунікує з друзями; проявляє пасивність та не бере участі у спільних обговореннях; може прогулювати школу посилаючись на погане самопочуття; спостерігається замкнутість та однотипові відповіді на питання від дорослих; дитина може зникати з дому без попереджень; у комунікації з’являються нові сленгові слова, які раніше дитина не використовувала.Що робити?
Якщо ви помітили деякі ознаки у дитини, то спершу поговоріть з нею і зазначте, що ви завжди підтримаєте дитину і допоможете їй справитись з будь-якою ситуацією. Якщо дитина не готова говорити - порекомендуйте їй звернутися на телефонну гарячу лінію або онлайн: контакти - нижче.
Як допомогти дитині впоратись з емоціями?
Ви можете розпочати розмову, розповідаючи про свої власні почуття та досвіди. Це може сприяти відкритому спілкуванню.Уважно вислухайте дитину, коли вона розповідає про свої емоції. Покажіть, що ви її розумієте і підтримайте її почуття, намагайтесь не засуджувати та не давати поради.Не тисніть на дитину, щоб розповіла більше, ніж готова. Дотримуйтесь її темпу і комфорту.Допоможіть дитині навчитися розпізнавати свої емоції. Використовуйте слова, які описують почуття, наприклад радість, гнів, страх, сум і т.д.Якщо дитина продовжує почувати себе пригніченою або стан її погіршується, розгляньте можливість звернутися до психолога або психіатра для професійної допомоги.
дивитись тут👇
.jpg)
👆
☺️Люди емпатичні за своєю природою, створені любити та підтримувати одне одного. Але надмірна емпатія може стати справжнім викликом. Коли всіх шкода, коли кожному хочеться допомогти, а сил не вистачає – власні відчуття іноді призводять до страждань.🥺
Чому так відбувається – пояснив під час прямого ефіру на сторінці Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Олег Чабан, доктор медичних наук, професор, академік АНВО України, директор Навчально-наукового інституту психічного здоров’я Національний медичний університет імені О.О. Богомольця.
🔹Справа в тому, що емпатія – це не лише емоції, а й думки. Така корисна для оточуючих якість є ризиком вигорання для самої людини, яка настільки хвилюється за інших, що забуває про себе. Найпершим виникає саме емоційне реагування: на біль, сльози чи страждання інших. І заборонити собі відчувати неможливо. Але за емоціями слідують думки – і от їх вже треба навчитися переривати.
💬«Зробити це можна цікавою зайнятістю. У голові значно більше думок, коли людина сидить вдома та згадує події, які її вразили. І зовсім інша справа, коли до неї хтось підходить і говорить: «Слухай, тут мені потрібна допомога. Відклади думки, а що тебе непокоїть – розкажеш потім. Зараз потрібно ось це зробити». І поки людина була зайнята справою, виконувала якісь дії, вона працювала над завданням: як допомогти перенести, наприклад, якусь річ, не впустити її на ноги, не нашкодити, не зробити помилку. Тобто замість думок – дії. І концептуально, що це дії, у які ти реально включаєшся», – пояснив Олег Чабан.
🔹Емпатія працює в обидва боки: вона відображає як негативні, так і позитивні емоції. А ще емпатія, як і щастя, має інфекційну природу – вона передається від однієї людини до іншої. Від когось ми заряджаємося енергією, поруч з кимось – втрачаємо її. Для збереження емоційної стабільності варто знаходити людей, які, попри всі труднощі життя, зберігають внутрішній спокій і гармонію. Вони й можуть стати джерелом ментальної рівноваги. Достатньо просто бути поряд, слухати та спостерігати.
💬«І ще одна надзвичайно проста рекомендація: банальна фізична активність. Бо емпатія – це одночасно викид певних гормонів, а певні гормони можна спалити. Адреналін, кортизол, які супроводжують надмірні переживання, спалюються рухом. Тому займайтеся спортом, ще й бажано з кимось: коли одночасно вас будуть відволікати та говорити про інші речі. Це можуть бути групові заняття, скандинавська ходьба, походи в фітнес», – порадив професор.
🔹Важливо пам’ятати, що емпатія може стати перепоною, коли доводиться взаємодіяти з людьми, які приносять емоційний дискомфорт. Бо тоді напруга виникає не тільки через надлишкове співпереживання, а й через самі контакти з нещирими чи токсичними людьми. В ідеалі таке спілкування варто просто припинити.
🔹Але не завжди через роботу чи обов’язки ця можливість є. Отже, ймовірно, доведеться вибудовувати таку собі захисну броню. Це може бути внутрішній діалог або промовляння певних фраз про себе. Наприклад, подумки сказати: «Йдіть від мене, я не хочу вас слухати». Навіть такий варіант згодиться для емоційного розвантаження.
💬«А ще є такий термін як психологічне айкідо – це миттєве погодження з тим, що ти чуєш. Якою б безглуздою ідея не була. Ми всі пам'ятаємо твір Гашека: бравий солдат, якому говорили «Швейк, ти дурак», відповідав: «Ні, я ідіот, в мене є довідка». І правильно, бо це викликало усмішку. Прогнувся, але не зламався і випрямився. І удар від того негативу пройшов повз, – зазначив Олег Чабан.
🔹І ще одна порада: об’єднуйтеся з тими, хто вас розуміє. Люди, які знають, що, наприклад, ваш керівник – складна особистість, але з ним все одно потрібно працювати – можуть стати опорою. Важливо не тримати все в собі, а щиро ділитися переживаннями, навіть у невимушених розмовах на рівні «кухні». Такі бесіди допомагають уникнути закипання всередині та зняти емоційну напругу. Або ж створіть окремий простір для спілкування з однодумцями, але не запрошуйте у нього тих, хто вас травмує.
🎦Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?, яка впроваджується за ініціативою першої леді Олена Зеленська.
Повний запис ефіру з Олегом Чабаном у розділі відео або за посиланням ▶️ https://youtu.be/cRYl_BZr4IQ
Більше джерел для підтримки себе та людей поруч – на платформі «Ти як?» 📲 https://howareu.com
#тияк
📌📌Як звільнити свій розум від зайвих думок?
Зайві думки часто перевантажують нас, викликаючи стрес і втому. Спробуйте ці практичні методи, щоб "очистити" свій розум і повернути ясність:
🗝 Вправа "Ментальна скринька": Запишіть на папір усе, що турбує, і "відкладіть" ці думки, уявляючи, що кладете їх у скриньку. Це допомагає відкласти зайве та сконцентруватися на важливому.
🗝 Медитація на дихання: Зосередьтеся на диханні. Якщо думки починають "захоплювати", спокійно поверніться до спостереження за вдихом і видихом.
🗝 Фізичне розвантаження: Прогулянка або фізичні вправи знижують рівень стресу та допомагають переключитися.
🗝 Цифровий детокс: Вимкніть телефон і сповіщення хоча б на годину. Замість скролінгу соцмереж займіться чимось творчим або відпочиньте.
🗝 Правило "1 справа за раз": Зосередьтеся на одній задачі. Завершивши її, переходьте до наступної. Це зменшує відчуття перевантаження.
🗝 Вечірній "розбір думок": Перед сном запишіть короткий звіт про день — що сталося, що турбує, і що ви плануєте зробити завтра. Це допомагає мозку "розвантажитися" перед сном.
Обирайте ті техніки, які вам підходять, і застосовуйте їх регулярно. Звільнення від зайвих думок — це шлях до спокою та внутрішньої гармонії!
Mental Health
Шановні колеги та батьки!
Нагадуємо, що війна є важким травматичним емоційним періодом не тільки для дорослих, але й для дітей. Їм так само буває складно справлятися з емоційним навантаженням, що інколи може призводити до заподіяння шкоди своєму здоров’ю або навіть життю.
Згідно з дослідженнями, причинами для таких випадків серед дітей стають переживання сильного стресу, глибокої невпевненості у собі, розчарування собою або іншими людьми, втрата, сімейні проблеми, проблеми в школі та у спілкуванні з однолітками. Крім того, причиною може стати підліткова депресія.
За якими ознаками можна зрозуміти, що дитині потрібна допомога?
Фізичні зміни: невиспаний вигляд, на уроках чи перервах може засинати; розлади сну; загальмованість або занадто висока активність; утома, втрата енергії; скарги на головний біль чи біль у шлунку; швидка втрата ваги чи її набирання; помітні самоушкодження (порізи, глибокі подряпини, синці) на тілі.
Психічні зміни: розсіяна увага дитини; зниження концентрації; тимчасова “втрата” пам’яті, коли дитина забуває свої дії чи слова; втрата відчуття часу.
Психологічні зміни: помітний страх дитини; поганий настрій упродовж більшої половини дня; нервовість чи злість під час використання гаджета; агресивна поведінка без явної причини.
Соціальні зміни: дитина віддаляється від однокласників та тих, з ким проводила більшість вільного часу; дитина виглядає депресивною - не комунікує з друзями; проявляє пасивність та не бере участі у спільних обговореннях; може прогулювати школу посилаючись на погане самопочуття; спостерігається замкнутість та однотипові відповіді на питання від дорослих; дитина може зникати з дому без попереджень; у комунікації з’являються нові сленгові слова, які раніше дитина не використовувала.
Що робити?
Якщо ви помітили деякі ознаки у дитини, то спершу поговоріть з нею і зазначте, що ви завжди підтримаєте дитину і допоможете їй справитись з будь-якою ситуацією. Якщо дитина не готова говорити - порекомендуйте їй звернутися на телефонну гарячу лінію або онлайн: контакти - нижче.
Як допомогти дитині впоратись з емоціями?
Ви можете розпочати розмову, розповідаючи про свої власні почуття та досвіди. Це може сприяти відкритому спілкуванню.
Уважно вислухайте дитину, коли вона розповідає про свої емоції. Покажіть, що ви її розумієте і підтримайте її почуття, намагайтесь не засуджувати та не давати поради.
Не тисніть на дитину, щоб розповіла більше, ніж готова. Дотримуйтесь її темпу і комфорту.
Допоможіть дитині навчитися розпізнавати свої емоції. Використовуйте слова, які описують почуття, наприклад радість, гнів, страх, сум і т.д.
Якщо дитина продовжує почувати себе пригніченою або стан її погіршується, розгляньте можливість звернутися до психолога або психіатра для професійної допомоги.
дивитись тут👇
.jpg)
👆
Толерантна людина...
Надзвичайно талановита та працьовита сімейна й дитяча психологиня Світлана Ройз з ГО "Смарт освіта" за підтримки ЮНІСЕФ розробили ілюстровані "дихальні картки",які допоможуть дитині заспокоїтися,узяти під контроль тривогу та прояви стресу. Можна використовувати на онлайн уроках.
Як побудувати довірливі відносини
Рекомендації
для вчителів: що необхідно
враховувати
при виставленні оцінок школяреві
Розвивайте у дитини мотив досягнення успіху: він відіграє
важливу роль у процесі формування самооцінки та рівня домагань. Якщо школяр
постійно не справляється із завданням, одержує низькі оцінки, мотив досягнення
успіху в нього значно послаблюється. Спочатку виникає негативне невротичне
переживання, потім — байдуже ставлення до негативної оцінки. Як наслідок —
ціннісна переорієнтація особистості.
Для
запобігання цьому явищу можна використовувати такі прийоми:
ü школяреві
з поганою успішністю, низькою самооцінкою, різким зниженням мотиву досягнення
успіху доручають допомогти однокласнику з подібними проблемами. Це змінює на
краще соціально особистісну
позицію дитини, характер її діяльності, ставлення до самої себе;
ü дитині
пропонують побути у ролі вчителя — відбувається підвищення самооцінки через
прийняття позиції вчителя, що є передумовою для поліпшення рівня власної
навчальної діяльності, зміни ставлення до неї.
Підходьте до
оцінювання дитини індивідуально — з урахуванням можливостей особистості.
Індивідуальний підхід до школяра передбачає:
ü врахування
емоційного стану кожної дитини та її можливостей;
ü доброзичливе
ставлення до дитини;
ü обґрунтування
виставленої оцінки;
ü гарантування
успішного виконання навчального завдання;
ü акцентування
уваги колективу класу на успіхах товаришів.
Оберігайте почуття дитини
— оцінка, що стосується її особистісних якостей, не повинна озвучуватися
привселюдно.
Пам’ятайте,
що оцінювання має подвійну спрямованість: з одного боку — на школяра, з іншого
— на вчителя. Майстерність оцінювання є одним із провідних критеріїв
професійної майстерності вчителя.
2 грудня – Міжнародний день боротьби за скасування рабства
Толерантність – важлива риса вчителя в спілкуванні
Коментарі
Дописати коментар