Адаптація учнів 10 класу до навчального процесу
Дуже важливою для сучасного 10 класу є проблема адаптації до нового колективу, оскільки мало хто при навчанні в 10 класі залишається в тому ж самому колективі, в якому вчився до цього. Класи суттєво відрізнялися мотивацією навчання, ставлення до навчання, якісним рівнем знань, рівнем вихованості. Тому створений класний колектив змінив суттєво свою структуру, став іншим для кожного учня.
Після того, як дев'ятий клас з його напругою і
завершенням певного етапу освіти позаду, багато дівчат та хлопців напередодні закінчення школи і вступу до вищих
навчальних закладів хочуть розслабитися. Може здатися, що вони впадають у
безтурботне дитяче стан: пріоритетними стають спілкування з однолітками,
підвищується інтерес до всього, що не є навчанням або роботою. Необхідно
зрозуміти і прийняти те, що подібний стан дійсно необхідно в якості перепочинку
чи відпочинку. Часом подібні дії можна навіть порахувати необхідними. Крім
того, набуття на цьому періоді досвід широкого і різноманітного взаємодії з
навколишнім світом, не обмежується тільки лише навчальним процесом, для даного
віку має велике розвиваюче значення. Корисно і те, що в цьому віці багато хто
прагне долучитися до "дорослого" життя - природно, все має бути в
міру.
Ознаками дезадаптації
учнів 10-х класів є:
недисциплінованість;
неуважність;
зниження рівня
успішності;
швидка втомлюваність;
відсутність бажанняйти
до школи;
пригнічений настрій;
замкненість, небажання
контактувати з однокласниками.
Ознаки успішної адаптаціїучнів 10-х класів такі:
успішність
у навчанні;
налагодженість комунікації з однокласниками
та вчителями-«предметниками»;
високий рівень
мотивації до навчання;
самоорганізація,
зокремавміння правильно визначати час на розв’язання завдань;
систематичне виконання
домашніх завдань;
активна участь у
роботі органів учнівського самоврядування, у позакласних
та позашкільних заходах;
звернення
по допомогу до вчителів (за потреби);
позитивний настрій.
Рекомендації батькам учнів 10 класу
Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання
дитини.
Слухайте свою дитину: нехай вона переказує те, що
треба заучувати, запам’ятовувати, періодично диктуйте тексти для записування,
перевіряйте знання за запитаннями підручника і т. ін.
Регулярно знайомтеся з розкладом уроків,
факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю і надання можливої
допомоги.
Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій ви маєте
успіх.
Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків має бути
не оцінка, а знання, навіть якщо сьогодні ними скористатися неможливо. Тому
думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де коли ці знання стануть у нагоді.
Не залишайте без уваги вільний час дитини.
Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших, краще порівняйте її із собою – це дає
надію.
Створюйте традиції й ритуали, які стимулюватимуть
навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і
знайомих.
Намагаючись пояснити різні способи виконання завдання,
не відмовляйтеся від свого рішення. Це стимулює активність школяра
Давайте відчути дитині, що любите її незалежно від
успішності, помічаєте пізнавальну активність навіть за окремими результатами.
Рекомендації батькам п’ятикласників
Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
Як
допомогти дитині у навчанні?
Дуже часто у п’ятикласників
можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто
трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.
Першопричина – це нові
вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка
добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за
чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає
окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися
у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть
виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…
Батьки повинні
допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального
року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати
свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї
домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не
карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до
шкільних предметів.
Допомагаючи дитині,
підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання
були однакові.
Пам’ятайте, що у
п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший
час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання
в старших класах.
1. Якщо Вас щось
турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із
класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині
відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це
класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни
в поведінці дітей.
3. Цікавтеся
шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із
конфліктів.
4. Допоможіть
дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь
особливі риси.
5. Порадьте
дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника,
шкільного психолога.
6. Не слід
відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в
початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до
самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати
однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними
помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне
новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності,
свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух
незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей
настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від
батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання
звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й
початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній
світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без
нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так
і негативним.
13. Розширюється
коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й
суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки
хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО АДАПТАЦІЇ УЧНІВ 1 – ГО КЛАСУ ДО НАВЧАННЯ
Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.
Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап.
Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та
діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.
До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни,
що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною
фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової
інформації. Дедалі більшого значення в житті учня початкової школи набувають
однолітки.
Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем.
Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а
школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою
та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки
з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується
навчанню, школі, шкільним справам.
Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини
до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб
призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який
пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів
поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у
дитини спадає напруга та тривожність.
Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та
індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який
здійснює психологічний супровід цього процесу.
Рекомендації батькам та педагогам:
Створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів
родини;
-роль
самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим
більше труднощів у дитини у школі);
-перша умова
шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;
-формування
інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
-
обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після
школи;
-
неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини,
особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);
- виключення
таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;
- урахування
темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;
- надання
дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її
навчальною діяльністю;
-заохочення
дитини не тільки за навчальні успіхи;
- моральне
стимулювання досягнень дитини;
-розвиток
самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.
Рекомендації батькам щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей до
навчання в школі
• Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не
нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
• Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та
витрачає сили.
• Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
• Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і
добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для
формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.
• В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею
на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.
• Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками,
вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження
вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати
сварку.
• Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви.
• Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.
• Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, 2-3
години вона має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до
17 години.
• Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість
самостійно працювати.
• Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості,
яка присутня в більшості вимог.
• Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними
мають бути справи дитини, її радощі і біль.
• У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі
запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
• Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
• Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з
нею, цікавтеся її інтересами.
Десять заповідей для мами і тата першокласника:
1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй
посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків.
2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві
інтереси.
3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати
ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.
4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх.
Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя
або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».
5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні
ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.
6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного
навчання.
7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її
пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ
очима іншого – основа для взаєморозуміння.
9. Частіше хваліть вашу дитину. Хваліть словом, усмішкою, ласкою.
10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте
причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини
зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Коментарі
Дописати коментар